методичка

Ігрові методи навчання на уроках трудового навчання.

Зміст

1.     Вступ.

2.     Значення ігор на уроках трудового навчання.

3.     Використання ігор на уроках трудового навчання.

4.     План-конспект уроку з трудового навчання

5.     Використана література

   

Вступ

ХХІ століття… Стрімке збільшення обсягу інформації , Інтернет, всесвітній мобільний зв'язок з багатьма куточками планети тощо. Закон технологічного прогресу висуває надзвичайно високі вимоги до тих хто вчиться, і до тих хто вчить. Останніми роками відзначаємо таку картину що в учнів згасає інтерес до навчання , і не тільки з певних предметів. Зміна економічної ситуації в Україні вплинула і на технічну науку. А це вимагає відповідної реакції. Чого вчити ? Як учити? Отже урок повинен бути активно-пізнавальним і розвивальним, творчим і продуктивним і найголовніше-цікавим.

Анатоль Франс писав «Щоб перетравити знання, потрібно з’їсти їх з апетитом…». Апетит це не що інше, як інтерес. Саме він збільшує здатність дитини до сприйняття навчального матеріалу, стимулює до пізнавальної й дослідницької активності.

Для того щоб організувати пізнавальну і творчу діяльність на уроках , застосовую у свої роботі технологію інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу, де прагну використати сигнальні загадки, які можуть призвести до складання конспекту у вигляді схем і знаків, складанню опорних схем.

Наступна технологія, якої сьогодні вимагають реалії часу,- це інтерактивна технологія кооперативного навчання і колективно-групового навчання, що представляє роботу в малих групах, побудована таким чином ,що основна відповідальність за пізнавальний процес лежить на самих учнях. На уроках застосовую наступні методи кооперативного навчання : Творча лабораторія, Карусель, Акваріум, дискусія, круг ідей, Пошук інформації, Мозковий штурм, Синтез думок, сумісний проект, Дерево рішень та інші. Інтерактивні технології ефективно впливають на формування цінностей, умінь та навиків, створення атмосфери співпраці, взаємодії.

Особливо важливо, я вважаю, щоб вивчення предмета спиралось на ігрові технології навчання. Ще Я. Корчак стверджувала: «Гра – це можливість відшукати себе в суспільстві, себе в людстві»

Саме гра має позбавити учнів лінощів душі та примусити їх докладати зусилля необхідні для набуття нових навичок і вмінь. ЯК би добре не був підготовлений учитель, якою б сучасною методикою не володів би, все одно діти віддадуть перевагу гарній грі, в якій вони самостійно підсвідомо одержуватимуть нові знання, будуть взаємонавчати, гру, в якій їм до того ж буде легко і цікаво, і під час гри вони забудуть всі свої навчальні та побутові проблеми. Стан дітей у процесі гри - це стан позитивний, гра навчає, розвиває, стимулює самостійну діяльність, дає можливість дитині відчути власний інтелектуальний успіх, нерідко може розбудити навіть найслабкіших учнів.

Ігрові форми роботи мають не лише освітнє значення , але і виховання колективізму й взаємовиручки, виховання почуття співпереживання.

Значення ігор на уроках трудового навчання.

В організації та керівництві грою учитель має проявляти знання і вміння, терпіння і такт. Інакше її результати будуть протилежні очікуваним. Зокрема, не можна вводити відразу складні ігри, треба розпочинати з більш легких. Дітей потрібно навчати грати у пізнавальні ігри.  Нехтувати дидактичним принципом «від простого — до складного, через відоме — до невідомого» не можна.

Дуже важливо не нав'язувати дітям, а уміло ввести їх у гру, що вимагає від учителя додаткових зусиль і педагогічної майстерності. Саме під час гри будуються невимушені стосунки між учнем і учителем, якщо учитель орієнтований не лише на шкільний предмет трудового навчання та на функції учня, а й на особистість дитини в цілому. Підготовка до проведення та організація гри відбувається у кілька етапів.

Етап 1. Підготовчий:

¾     визначення навчальної мети гри, тобто конкретних знань, вмінь, навичок, яких має набути школяр під час гри;

¾     вибір ситуації з дотримання таких вимог: правдоподібність і реальність закладеної у ній навчальної проблеми і визначення її складності – гра має відповідати рівню підготовки і віковим особливостям учнів;

¾     поділ гри на фрагменти з визначенням мети, прийомів і дій кожної з частин гри;

¾     розробка правил гри, в яких визначається роль кожного гравця, встановлюється момент початку гри та її кінець, кількість ходів;

¾     опис гри: складання сюжету, на основі якого розробляють сценарій проведення гри.

Етап 2. Організація гри:

¾     повідомлення (заздалегідь) теми майбутньої гри;

¾     обрання ведучих, відповідальних за проведення гри, її підготовку, оформлення. Вони вивчають правила гри, готують повідомлення, репетирують окремі фрагменти, розробляють варіанти результатів.

Етап 3. Проведення гри: Методика проведення гри не є усталеною і допускає заохочення вільної мотивації та самовираження учнів.

Етап 4. Аналіз результатів гри. Головна роль належить учителю: він допомагає школярам систематизувати вивчений під час гри матеріал, ідеї, думки, висловлені учасниками гри; визначити, чого вони навчилися, коректуючи загальну думку. Одночасно закріплюються теоретичні положення, раніше засвоєні учнями.

Мета технологічних ігор насамперед навчальна: закріпити навички читання карти, вміння використовувати набуті знання, різноманітну довідкову інформацію, викликати інтерес до предмета, бажання пізнати більше. Їх можна організувати і на початку року для активації уваги учнів, і в кінці – для закріплення вивченого матеріалу і зняття напруги після складної класної роботи. Знання ігор у формуванні інтересу до предмету дуже велике. Використовуючи їх разом з іншими формами і методами роботи, учитель досягне головної мети – його учні любитимуть і знатимуть даний предмет.

Інтерес – домінуюча мотивація у повсякденній діяльності людини, позитивна емоція, яка відіграє винятково важливу роль у формуванні навичок та вмінь, розвитку інтелекту. Пізнавальний інтерес розглядається як позитивний процес, спрямований на формування прагнення до пізнання об’єкта або явища, оволодіння видами діяльності та реалізації творчого потенціалу особи.

На підставі аналізу різних підходів до градації інтересу можна виділити ступені розвитку та складники пізнавальної спрямованості особи: цікавість, допитливість, пізнавальний інтерес і пізнавальна активність. Цікавість – це елементарна стадія вибіркового ставлення, яка зумовлена суто зовнішніми обставинами, які привертають увагу людини. Під допитливістю розуміють прагнення людини проникнути за межі побаченого, що супроводжуються радістю пізнання. Пізнавальний інтерес характеризується чіткою спрямованістю на навчальні предмети, ціннісною мотивацією. Пізнавальна активність є найвищим рівнем пізнавального інтересу, це вміння учнів реалізовувати теоретичні положення, засвоєні в результаті самостійної діяльності.

Принцип активності дитини в процесі навчан­ня був і залишається одним з основних у дидактиці. Активність сама по собі виникає нечасто, вона є на­слідком цілеспрямованих управлінських дій та орга­нізації педагогічного середовища, тобто педагогічної технології. Будь-яка технологія володіє засобами, що активізують та інтенсифікують діяльність учнів. А в де­яких технологіях ці засоби є головною ідеєю й основою ефективності результатів.

До таких технологій можна віднести ігрові технології, використання яких на уроках трудового навчання дозволяє задо­вольнити вимоги до сучасного уроку, ознаками якого є:

¾          спрямованість на формування особистості самого учня;

¾          співпраця між учителем і учнями, велика увага до мотивації діяльності школярів;

¾          зміна ролі учителя: учитель насамперед є організатором пізнавальної навчальної діяльності учнів, їхнім помічником і консультантом;

¾          колективна навчальна діяльність, під час якої відбувається спілкування між учнями, формуються комунікативні вміння та навички;

¾          нетрадиційні методи і форми навчання, які разом із змістом освіти відіграють важливу роль у вихованні й розвитку учнів;

¾          передача учням частини функцій учителя: перевірка та оцінювання знань і вмінь, консультування, елементи планування роботи.

Зупинимося на найважливіших психолого-педагогічних аспектах, які можуть бути використані на уроках  у процесі ігрової діяльності.

По-перше, гра — це могутній стимул у навчанні, різнобічна й сильна мотивація. У грі набагато активні­ше і швидше формується й підвищується пізнавальний інтерес, тому що людині подобається грати (це обумов­лено самою природою людини) і мотивів у грі значно більше, ніж у звичайній навчальній діяльності. Під час гри дитина має змогу реалізувати свої потенційні мож­ливості, отримати вищу оцінку, проявити свої якості перед однолітками, вирішити свої комунікативні про­блеми тощо.

По-друге, у грі активізуються психічні процеси учасників ігрової діяльності: увага, уява, пам'ять, вмін­ня аналізувати, порівнювати, узагальнювати, робити висновки тощо.

По-третє, гра емоційна за своєю природою, вона дає змогу залучити до активної співпраці кожного, це фор­ма, яка протистоїть пасивному слуханню або читанню.

По-четверте, у грі чудово реалізується прагнення підлітків посперечатися, позмагатися, інтерес до пере­втілень та імпровізацій. Підліткам подобається брати участь у колективних формах роботи, які ґрунтуються на спільних діях, змаганнях або ігровій ситуації, різнома­нітності видів діяльності, швидкому темпі роботи. їх ви­різняє тяга до нового, незвичайного; до всього, що жи­вить уяву, бажання зміцнити свої позиції в колективі.

Гра створює особливі умови, за яких може здій­снюватися самостійний пошук знань. У ній криється величезний виховний потенціал. Усі ігри прямо або опосередковано допомагають досягти освітніх цілей за рахунок цікавої діяльності учнів з навчальним матеріа­лом, емоційного сприйняття матеріалу, безпосередньої, живої участі в ньому, можливості різнобічного сприй­няття знань.

Видатні педагоги надавали величезного значення включенню гри у навчальний процес. Ще К. Ушинський радив вводити елементи цікавості, ігрові моменти в серйозну навчальну працю учнів, щоб процес піз­нання був продуктивнішим. С. Шацький називав гру життєвою лабораторією дитинства. Пропагуючи акти­візацію процесу навчання, він рекомендував не давати готові завдання, а розвивати схильність дітей до само­стійного дослідження, до проявлення себе у праці, грі. А Виготський, розглядаючи роль гри у психічному роз­витку дитини, відзначав, що гра пронизує всю діяль­ність учня.

Ігри бувають різні: народні, рольові, рухомі, сюжет­ні, музичні, дидактичні, пізнавальні тощо. їх поділяють на індивідуальні, групові, парні. Ігри можуть проводи­тися безпосередньо під час вивчення нового матеріалу, після його вивчення (під час закріплення), через кілька уроків під час узагальнення.

Використання ігор на уроках трудового навчання.

РУХОМІ ІГРИ

«Лови — не лови»:

У грі беруть участь 8—12 учнів. Учасники гри утворюють шеренгу в напівкроці один від одного. Ведучий оголошує умови: під час кидка м'яча вимовляють слово, якщо на тему «деревообробка» — треба зловити м'яч, якщо ні — не ловити. Хто помилився, вибуває з гри. Гра триває доти, доки не залишиться один, найуважніший гравець. Він стає ведучим і гра повторюється знову.

«Раз! Два! Три!»:

Учасники гри беруться за руки й утворюють коло. Вони вимовляють слова: «Раз! Два! Три! (тричі) розмічальний інструмент назви!». Після цих слів розпочинають по черзі називати назви інструментів. Якщо хтось промовчить більше 3 с, то він вибуває з гри. Гра зі словами: «Раз! Два! Три! Види деревини (види пиломатеріалів, інструментів, ) назви!» триває, доки не залишиться мінімальна кількість учасників.

«Я — пиломатеріал»:

Учасники гри утворюють велике коло. Один гравець тримає в руках обруч, він і розпочинає гру словами: «Я — фанера, виготовлена зі...». Зробивши паузу, гравець направляє обруч до якогось з учасників гри. Той, хто зловив обруч, повинен закінчити фразу: «...шпону». Відповівши, він називає інший вид пиломатеріалу і направляє обруч по колу. Учасник, який не може відповісти, отримує «як покарання» два будь-яких географічних запитання. Якщо він знову не відповість, вибуває з гри

«Вгору — вниз»:

Гравці утворюють півколо за кілька кроків від ведучого. Він починає називати листяні та хвойні породи дерев. Якщо названо листяну породу (береза, липа, клен, осика тощо), діти піднімаються на носки і тягнуть руки вгору. А якщо називають хвойну породу дерева, всі учасники гри сідають і опускають руки. Той, хто зробив дві помилки, вибуває з гри. Ведучий не лише сам називає породи дерев, а й сам виконує рухи, іноді навмисно помиляючись. Ті, хто неуважний і копіює дії ведучого, швидко вибуває з гри. Гра може продовжуватися 2—3 хв, після чого її можна повторити, але називати вже треба , розмічальний і контрольно-вимірювальний інструмент, ручний та механічний інструмент  тощо.

ДИДАКТИЧНІ ІГРИ

«Ти мені — я тобі»:

У грі беруть участь дві команди. Учень першої команди ставить запитання, при цьому називає ім'я учня з другої команди, який повинен відповісти. За правильну відповідь команда отримує очко, а учень — право поставити запитання у відповідь

«Логічний ланцюжок»:

У грі беруть участь 5 і більше учнів. Учитель називає перше — опорне слово, учні один за одним називають поняття, пов'язані з першим словом. Хто розірвав ланцюжок, вибуває з гри.

Наприклад, дерево,стовбур,дошка,заготовка,деталь,виріб .

         Гра «Блеф- клуб»

Гра може проводитися в усній або письмовій формі.

Учням пропонується визначити правильні  й помилкові твердження, позначивши їх знаками «+» та «-«.

1.     Липа тверде дерево.

2.     Фанера виготовлена зі шпону.

3.     ДВП виготовлене із стружки.

4.     Осика хвойне дерево.

5.     Кутник застосовують для розмічання кола.

6.     Олівець, лінійка – розмічальний інструмент.

7.     Дошка-пиломатеріал.

ДІЛОВІ ІГРИ

Ділові ігри використовують для вирішення комплексних завдань під час засвоєння нового, закріплення вивченого матеріалу, розвитку творчих здібностей учнів, формування загальнонавчальних і спеціальних умінь на уроках трудового навчання.

Ділові ігри — це особливий спосіб побудови моделей, що допускає одночасну багатобічну взаємодію сторін, що змагаються та співпрацюють. Під час проведення імітаційних, або операційно-діяльнісних, ігор на уроці імітується діяльність будь-якої організації, підприємства. Імітуватися можуть події, конкретна діяльність людей або обстановка, в якій відбуваються події або здійснюється діяльність.

Сценарій імітаційної гри, крім сюжету події, містить опис структури і призначення імітованих процесів та об'єктів. Неодмінною умовою імітаційних ігор є діяльність учасників. У подібних іграх кінцевий результат має високий ступінь визначеності або взагалі непередбачуваний. Цей тип ігор, без сумніву, є найцікавішим, хоча вимагає значно більших трудовитрат учителя та учасників.

На уроках трудового навчання ділові ігри можна проводити у формі прес-конференцій, аукціонів, уроків-екскурсій, усних журналів, «живої газети», репортажів, інтерв'ю, рецензій, презентацій  виробів,  конференції, ток-шоу «Я так думаю», уроків-досліджень, семінарів-практикумів тощо.

Гра «Прийом на роботу»

Учасники гри відтворюють ситуацію, яка може статися при прийомі на роботу. Серед учнів розподіляються ролі: майстра та робітника. Мета майстра: виявити професійні здібності робітника. Як наприклад, наведемо ситуацію: після закінчення школи хлопець прийшов на завод з метою отримати роботу токаря. Під час навчання в школі він у навчально-виробничому комбінаті отримав професію токаря 3-го розряду. Всі інші учні  (глядачі) уважно спостерігають за ходом бесіди вмотивовують рішення майстра, роблять висновки.

Гра «Трудівник та ледар»

Заздалегідь обираються два учасники, що будуть виконувати ролі трудівника та ледаря. Під час гри вони уявляють себе літніми людьми та розповідають як пройшло їх життя, чого і як вони досягли. Інші учасники ставлять перед ними запитання про підготовки до трудового життя, вибору професії, професійну та особисту долю. Після завершення розповідей, починається обговорення, в процесі якого з’ясовується чи відрізняється людина, що працює від ледаря, в чому виявляється ця різниця. Рекомендується проведення гри у п’ятому класі на вступному уроці для пояснення учням значення праці у житті людини.

План-конспект уроку з трудового навчання

5 клас

Тема:»Витинанка»

Мета: дати поняття про мистецтво витинанки;  показати

             виникнення, становлення та розвиток цього мистецтва

             в Україні; формувати навички виготовлення витинанок;

             виховувати розуміння взаємозв’язку внутрішньої  та

             зовнішньої краси навколишнього світу через створення

             художнього образу засобами витинанки та естетичне

             ставлення до народного мистецтва.

Тип уроку: комбінований.

 Техніка виконання: витинання.

  Обладнання: ножиці, скло, косий ніж, чорна скринька, набір букв, кольоровий папір, картон, клей ПВА,    

Музичний супровід:   аудіозапис творів   віденських   

                                    композиторів – В. Моцарта, Л. Бетховена,

                                    Ф. Шуберта.    

                          

                                                  Хід уроку

І. Організаційний момент.

 Обєднуєм дітей у групи. (підходимо до дітей з кошичком різнокольорових цукерків пропонуєм взяти той колір, що подобається(кольорів стільки скільки груп)діти сідають за стіл який накритий скатертиною того кольору, що і цукерок).

Епіграф уроку:   “ Розум полягає не тільки у знанні, але й   у                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    вмінні застосувати знання на ділі” Арістотель

Добрий день, діти! Подивіться на мене й один на одного, посміхніться. Адже нічого так не привертає уваги один до одного, навіть у дуже серйозних справах, як усмішка. А на нас сьогодні дійсно очікує дуже багато роботи .

ІІ. Повідомлення теми уроку

 На кожен стіл роздаємо конверт з набором букв. Пропонуємо скласти тему сьогоднішнього уроку.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

   Сьогодні на нас чекає подорож у чарівний світ народного деко –

ративного мистецтва – Світ Витинанки. Мабуть, не всі  знають,

що в кожному аркуші паперу ховаються витинанки – невидимки.

Як же їх виманити звідти? Раніше це робили так: фарбували папір соком з ягід бузини або червоного буряка, а вже потім почали ви –

тинати, виманювати з паперу візерунки, квіти, сонечка. Ними прикрашали в домівках печі, стіни, вікна, мисники. Витинанки пов’язували з основними подіями в житті селянина, і кожній 

відповідала певна традиційна композиція.    До жнив клеїли врожайну, на заручини –  заквітчану,  яку потім змінювали на весільну.  От і ви, мабуть, уперше познайомилися із цім старо –

давнім видом декоративно – прикладного мистецтва, коли вирізали сніжинки до Нового року.

  Актуалізація опрних знань.

Кожні й групі роздаємо одного кольору клейкі стікери. Пропонуєм учням записати все що вони вже знають про витинанку. Представники кожної команди зачитують і виходять до дошки, наклеюють на зазделегіть підготовлену таблицю (колонка «знаю»).

Знаю	Хочу знати	Дізнався

Оголошення мети уроку.

Роздаємо іншого  кольору стікери на яких учні пишуть що вони хочуть дізнатись. Зачитують і клеють у колонку «хочу знати».

IV. Вивчення нового матеріалу.

       Історія виникнення витинанки.

Роздаємо кожній групі карточки на яких написана історія виникнення витинанки (додаток 1). Самостійно вивчають 3хв. Групам присвоюється назви «опоненти», «рецензенти», «оратори». Група «опоненти» задає питання групі «оратори», якщо вони відповіді не знають тоді відповідають «рецензенти».

       Інструмент для виконання витинанки.

«Чорний ящик»

Виносимо чорний ящик в якому знаходяться інструменти для виконання витинанки. «В чорному ящику знаходяться інструменти якими ми сьогодні будемо працювати, а саме…(учні по одному відгадують)».

       Прикладне значення.

Широко використовується витинанка в оформленні книг, журналів, вітрин. Вона знайшла поширення не тільки серед українських витинальників, а й за кордоном. Композиції паперових прикрас використовуються і для сценографії. Особливо народні витинанки є вдячним джерелом для оформлення різноманітних вистав, концертів, також для створення сценічного одягу. Найважливіше у цій сфері діяльності було поєднати декорацію і сам костюм у єдине ціле. Тоді з легкістю розкривався образно-емоційний зміст будь-якої вистави. Крім цього таку техніку і мотиви орнаменту використовують художники і дизайнери. Це й зрозуміло, і тому на багатьох плакатах і стендах візерунки витинанок виступають як вдало знайдені, високохудожнього рівня заставки. Художники, витинальники чи просто колекціонери знаходять різноманітні застосування витинанкам, комбінуючи різні види мистецтва. Особливого поширення набула витинанка у декоруванні життєвого середовища в містах. Використовують витинанки і при створенні композицій вишивок чи мережив. Нині українська витинанка переживає етап трансформації на грунті досягнень народної творчості та експериментів.

     

Види витинанок.

1.    Фігурки — силуетні витинанки, витяті за контуром: пташки, вершники, ляльки тощо.
2.    Розетки — витинанки з розеток, зірок, ромбиків-квадратів (усі одинарні) та накладних «сонечок». Останній тип утворювався із чотирьох-восьми різнокольорових кружалець щораз меншого діаметра, наліплених одне на одне.
3.    Дерева — витинанки фігурок природи: дерево, дерево з пташками, гілка, букет, вазон.
4.  Стрічки — одинарні лиштви* над вікнами, аплікаційні стрічки, одинарні рушники і рамочки.
5.  Шпалери — витинанки з таких композицій: центрична, рядова, вільне заповнення.
6.  Фіранки — витинанки стрічкові; великі прямокутні; портьєри з аплікаційними та мальованими візерунками.
7.  Серветки — витинанки різних типів: розеткові, квадратні, трикутні тощо.
8.  Іграшки — витинанки-ілюстрації до казок, оповідань для дітей тощо.

 V. Практична  робота.

Під час практичної роботи використовуємо музичний супровід.

Роздаємо заготовленні рисунки візерунків витинанки (мал.1 ,на вибір),  та інструменти і прилади.

    мал.1.

Проводимо інструктаж з техніки безпеки при роботі

ножицями та косим ножем.

Поточний інструктаж.

Учні працюють під контролем учителя, при необхідності він надає їм індивідуальну допомогу.

Вирізані витинанки наклеюємо на кольоровий папір і використовуємо для прикраси класної кімнати під час новорічних свят.

VI. Закріплення нових знань і вмінь

Роздаємо кожній групі одного кольору стікери на яких учні записують що вони дізнались і навчились виготовляти на сьогоднішньому уроці. Представник кожної групи виходить до дошки зачитує і наклеює на таблицю у колонку «дізнався».

VII. Підсумок уроку

Психологічна вправа «Наш настрій»

 - Перед кожним із вас, діти, у довільному порядку розкладені кольорові смужки. Візьміть, будь ласка, у руки той колір, який вам сьогодні найбільше до вподоби.

 Вибір дітей.

 - Ви підсвідомо вибрали собі «в друзі» ті кольори, які відповідають вашому настрою:

червоний – піднесеність;

жовтогарячий – радість;

жовтий – приємність;

зелений – спокій;

синій – сум;

фіолетовий – тривожність;

чорний – незадоволення;

білий – складно сказати про настрій.

Рефлексія. Висловіть однією тезою чи афоризмом про свою роботу на уроці.

Учитель оцінює учнівські роботи, звертаючи увагу на їхню

оригінальність, правильність вирішення композиції, та демонструє

найкращі.

Домашнє завдання. Вивчити конспект,завдання за вибором створити ескіз витинанки-іграшки.

Додаток 1

Перші витинанки зі шкіри прикрашали одяг людини,

 взуття та інші речі ще задовго до того, як люди винайшли папір.

Архітектурні знахідки датують появу ажурних візерунків зі шкіри та хутра V ст. до н е.

     Перші паперові прикраси пов’язані з Китаєм, а саме із  винаходом паперу.

 Письмові згадки про них зустрічаються в VII – XII cт.

У ХІІІ ст. ажурні вироби з паперу з’явилися в Персії, а у ХV ст.

через Туреччину потрапили в Європу.

    В Україні витинанки з’явилися в середині ХІХ ст. Папір був значно дешевший за тканину, і селяни охоче прикрашали витинан –

ками  свої оселі.

За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяють на ажурні ( зображення міститься в прорізах)

і силуетні ( зображення виступає силуетом), одинарні (виготовленні

з одного аркуша паперу), складні (аплікаційні – з кількох аркушів паперу).

Силуетні витинанки, де зображувались пташки, вершники, ляльки тощо ще називаються фігурками. Такі узагальнені фігурні зображення в кожному регіоні мали інші назви-

 « лялечки», « баби», «хлопці», « козаки» та « постаті».

        Іграшки – це витинанки яскраво вираженого декоративного і

тематичного характеру. Такі витинанки були ілюстраціями до казок

та оповідань.

Використана література

1. Основи національного виховання: Концептуальні положення/ В. Г. Кузь, Ю. Д. Руденко,  О. Сергійчук та ін.; За заг. Ред. В. Г. Кузя та ін. - К.: Інформ. - вид. центр «Київ», 1993. - (Ч. . - 152 с.

2. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський - К.: Вища школа, 1992. - 312 с.

3.Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.— К., 2004.— С. 64-66.

4. Використані інтернет-ресурси.